2 вересня 2026 року, під час зустрічі з прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном, президент Росії Володимир Путін висунув вимогу провести референдум, що стосується вибору між Європейським Союзом та Євразійським економічним союзом. Пашинян відхилив цю пропозицію та отримав запрошення до Москви для подальших переговорів.
Обидві сторони мають свої інтереси у питанні референдуму. Росія, з одного боку, прагне зміцнити свій вплив у регіоні, тоді як Азербайджан, з іншого, очікує на зміни у політичному ландшафті Вірменії. Проте, конституційні обмеження у Вірменії ускладнюють проведення всенародного голосування, оскільки правляча партія не має необхідної більшості в парламенті.
Зустріч у Бішкеку відбулася на фоні загострення двосторонніх відносин. Вірменія висловлює побоювання щодо підтримки Кремлем опозиційних сил та гібридних атак на свою демократію. У відповідь, Москва запровадила обмеження на імпорт вірменських товарів, звинувачуючи Єреван у спробах скористатися перевагами ЄАЕС, одночасно прагнучи інтегруватися в ЄС.
Путін наголосив, що ухвалення закону про початок процесу вступу до ЄС фактично означає вихід Вірменії з ЄАЕС. Це викликало занепокоєння у Кремлі, оскільки Вірменія планує забрати у Росії управління залізницями та передати їх іншій країні, зокрема Казахстану, ОАЕ або Катару. Також Єреван має намір збудувати нову атомну електростанцію, ведучи паралельні переговори з міжнародними компаніями.
Політолог Тігран Григорян зазначає, що за вимогами Путіна стоїть загроза для російських активів у Вірменії. Вірменія прагне відкрити кордони з Азербайджаном і Туреччиною, відновлюючи залізничні комунікації, які були зруйновані під час Карабаського конфлікту. Однак, Росія не готова інвестувати у відновлення інфраструктури, поки обсяги перевезень не зростуть.
Крім того, вимога Москви про референдум розглядається як пропагандистський крок, оскільки вірменське населення демонструє зниження симпатій до Росії. Водночас, Азербайджан вимагає внесення змін до Конституції Вірменії, що залишає відкритими питання мирної угоди між двома країнами.
У новій урядовій програмі Вірменії статус відносин з Росією знижено з стратегічних до партнерських, тоді як відносини з ЄС та іншими країнами визначаються як стратегічні. Пашинян підкреслив, що конфлікт з Азербайджаном завершено, і Вірменія має можливість переглянути свою зовнішню політику.
