Джерело: www.unian.ua
Смертельна хвороба змусила молодого семінариста дати обітницю.
Як свідчать біографічні джерела, Доберштайн народився 1872 року в німецькому Розенфельді, а у 20 років емігрував до США. Навчаючись у семінарії Святого Франциска поблизу Мілвокі, він зліг із пневмонією. Саме тоді, перебуваючи на межі життя і смерті, юнак дав непорушну обітницю: якщо виживе – зведе грот на славу Богородиці.
Хвороба відступила. За переказами, у 1897 році Доберштайн прийняв священницький сан, а вже наступного року очолив парафію Святих Петра і Павла в містечку Вест-Бенд, штат Айова – посеред рівнинних фермерських угідь, де складно було навіть уявити появу величного монумента з коштовного та напівкоштовного каміння з усього світу.
Як з’ясувалося пізніше, перше десятиліття після призначення настоятель присвятив накопиченню мінералів і гірських порід. Як пишуть історики, безпосередні роботи стартували лише 1912 року – причому без жодних креслень чи інженерних планів. Автор створював художню композицію просто під час мурування.
Масштаби святиніУ результаті постав величний ансамбль із дев’яти сполучених між собою гротів, що розкривають біблійну історію спасіння людства – від Едемського саду до Розп’яття та Воскресіння. Територію прикрасили 26 сакральних сцен і 65 скульптур із каррарського мармуру різблення італійських майстрів, а навколо них гармонійно вмонтовано сотні тисяч мінералогічних зразків з усіх штатів США та з-за океану.
Серед використаних скарбів є олександрит із російських смарагдових копалень, аметист з Анд, нефрит із Китаю, лазурит із Близького Сходу та навіть уламок породи, привезений з антарктичної експедиції адмірала Річарда Берда. Як відомо, лише в одній частині комплексу задіяно 65 тонн скам’янілої деревини.
Загалом будівництво потребувало понад 100 вагонів матеріалу. Як стверджуюється істориками, Доберштайну доводилося долати бездоріжжя, примхи негоди й транспортні колапси, а також одужувати після дорожніх пригод. Аж до 1947 року всю масу – цемент, розчин, брили, метал – тягали винятково вручну, використовуючи лише відра та тачки. Проєкт, за оцінками, був завершений приблизно на 80%, коли для літнього майстра нарешті змонтували електричну лебідку.
Головним соратником Доберштайна виступав Метью Шеренс, якого настоятель, як відомо, незмінно називав своєю “правою рукою”. Пліч-о-пліч вони працювали від перших днів зведення святині.
Спадщина майстра та світове визнаннОтець пішов із життя в липні 1954 року, віддавши цій благородній праці 42 роки. Продовжити велику справу взялися Шеренс та отець Луїс Гревінг.
Сьогодні, як відомо, “Грот Спасіння” внесено до Національного реєстру історичних місць США як один із найбільших рукотворних гротів планети та один із найграндіозніших мозаїчних шедеврів. Ця святиня також започаткувала самобутню традицію декоративного гротобудування на теренах усього Верхнього Середнього Заходу Америки.
Давні храми Раніше будівельники, які прокладали автомагістраль в Італії поблизу Венеції, натрапили на залишки святилища V століття до нашої ери – з храмовими фундаментами та стародавніми венетськими написами.
На фото з місця розкопок можна побачити стародавні венетські написи, а також частково засипані фрагменти колон та камʼяні блоки, які, як вважається, є частиною храмового комплексу.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Шахтарі пробили стіну на глибині 300 метрів і побачили кристали розміром з автобус
- Вчені знайшли величезне яйце з м’якою шкаралупою, поховане в Антарктиді 68 мільйонів років тому
- Гігантський вулкан раптово прокинувся після 500 років сну: вчені знайшли винуватця
