Джерело: www.unian.ua
Скелетні рештки, навіть найповніші, дають лише обмежене уявлення про те, як тварина поводилася за життя.
Важливо, що ці сліди, знайдені у формації Хелл-Крік, дали дослідникам змогу оцінити швидкість пересування тварини: вона йшла зі швидкістю приблизно 5,6-7,2 км/год, що можна порівняти зі швидким кроком людини.
Відкриття, про яке повідомляється в журналі Journal of Vertebrate Paleontology, було зроблено командою фахівців із Денверського музею природи та науки (США) та Ліверпульського університету імені Джона Мурса (Англія). Хоча окремі сліди й раніше приписувалися дорослим особинам T. rex, це перший випадок, коли дослідники описали саме послідовність слідів, залишених цим видом.
Скелетні рештки, навіть найповніші, дають лише обмежене уявлення про те, як тварина поводилася за життя. Слід, навпаки, фіксує тварину в русі в реальному часі, дозволяючи вченим реконструювати швидкоплинний момент з далекого минулого, а не робити висновки опосередковано, на основі будови кісток.
Рідкісний ланцюжок слідівПри цьому ланцюжок слідів простягнувся приблизно на 7 метрів і складається з чотирьох трипалих відбитків, довжина кожного з яких становить близько 0,9 метра. Вона включає два ліві та два праві сліди з довжиною кроку (відстанню між ними) близько 4 метрів. Місце знахідки було виявлено у 2025 році на федеральній землі, що перебуває у віданні Лісової служби США, неподалік від міста Мармарт (штат Північна Дакота).
Підставою для віднесення слідів до цього виду стали їхні виняткові розміри та вузька форма пальців у поєднанні з великою кількістю вже задокументованих у цьому районі скам’янілостей T. rex.
Цікаво, що жодна інша відома в цій формації тварина не має такого поєднання розмірів і морфології стопи. Проте, оскільки сліди сильно зазнали ерозії, отримана оцінка швидкості вважається приблизною, а не точною. Тайлер Лайсон, старший куратор відділу палеонтології хребетних у Денверському музеї природи та науки, який керував польовими роботами, сказав:
“Кістки багато розповідають нам про цих тварин, але сліди фіксують момент поведінки. Завдяки ланцюжку слідів ми можемо буквально простежити за тим, як тварина переміщалася по ландшафту. Для T. rex це неймовірна рідкість”.
Цифрові інструменти уможливили дистанційний аналізДля фіксації знахідки команда використала метод високоточного 3D-сканування поверхні, зафіксувавши як окремі сліди, так і весь ланцюжок слідів цілком.
Еван Тамез-Гальван, науковий співробітник музею, виконав сканування безпосередньо на місці знахідки, створивши цифрові моделі з такою високою деталізацією, що їх можна було детально вивчати і навіть згодом відтворити у фізичному вигляді.
Зазначається, що ці цифрові дані відіграли ключову роль у підготовці наукової публікації. Пітер Фалкінгем, професор палеобіології Ліверпульського університету імені Джона Мурса та фахівець зі слідів динозаврів, виступив головним автором дослідження, хоча жодного разу не відвідав місце знахідки особисто.
“Завдяки технологіям цифрової епохи мої колеги змогли відсканувати сліди на місці, а потім передати мені 3D-дані для візуалізації на комп’ютері та у віртуальній реальності; це дозволило мені розглянути їх так само детально, якби я перебував там особисто”, – зазначив він.
Фото Journal of Vertebrate PaleontologyВід місця розкопок – до музейної залиЦікаво, що історія цього відкриття також досить незвичайна і відрізняється від звичного уявлення про академічні палеонтологічні групи, які прочісують безплідні землі у пошуках скам’янілостей.
Знахідку зробив не професійний дослідник, а Кент М. Хапс, вчитель природничих наук у старшій школі Нортгленн. Саме уважне ставлення до навколишнього ландшафту привело його до цього місця; згодом він став співавтором наукової статті, підготовленої спільно з дослідницькою групою музею. Він розповів:
“Як вчитель, я завжди кажу своїм учням, що наука починається з цікавості, захоплення та вміння уважно спостерігати за навколишнім світом. Я й уявити собі не міг, що це приведе мене до такого відкриття”.
За даними музею, цієї осені планується вилучити три з чотирьох слідів за допомогою вертольота та доправити їх до Денверського музею природи та науки.
Новини археологіїГеологорозвідувальні роботи з пошуку родовищ міді у Внутрішній Монголії призвели до несподіваної знахідки: з глибини 473 метрів було піднято фрагменти скелета динозавра, що жив приблизно 115 мільйонів років тому.
Вас також можуть зацікавити такі новини:
- Майже 2000-річні написи розкрили таємниці стародавнього культу в регіоні апостола Павла
- У Єгипті через 94 роки знайшли зниклу частину 6,7-метрової статуї Рамзеса II
- Археологи виявили небесний календар, який на 1000 років старший за Стоунхендж
