В Україні ринок оренди житла стикається з серйозними викликами, особливо в умовах війни. Орендодавці в спокійних регіонах можуть без попередження підвищувати ціни, а також виселяти орендарів під різними приводами. Водночас, у багатьох європейських країнах ринок оренди регулюється законодавчо, що забороняє подібні практики.
Ярослав Онищук, активіст Спілки орендарів, зазначає, що в Україні умови оренди часто є абсурдними. Наприклад, орендарі стикаються з вимогами не мати тварин чи дітей. В одній з історій жінка, яка втекла від війни з дитиною, була змушена залишити житло через постійне підвищення орендної плати.
За даними Міністерства соціальної політики, влітку 2026 року в Україні налічувалося близько 4,6 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Зростання цін на оренду житла в Західній Україні стало наслідком посилення обстрілів великих міст, що змусило людей шукати безпечніші місця для проживання.
У Європі, на відміну від України, існують механізми, що захищають орендарів. Наприклад, у Бельгії з 2025 року запроваджено закон, який забороняє «зловживальну» орендну плату. Орендарі можуть оскаржити підвищення, якщо воно перевищує референтну ціну на 20%. У Німеччині також існують прозорі механізми для визначення рівня орендної плати.
Однак, незважаючи на різні підходи в країнах ЄС, загалом орендарі мають більше прав, ніж в Україні. Наприклад, у Франції нові власники не можуть виселити квартирантів протягом двох років, навіть якщо самі планують заселитися.
В Україні ж, як показує практика, орендарі часто стикаються з необґрунтованими вимогами та частими змінами цін. Ця ситуація ставить під питання необхідність реформування ринку оренди житла в Україні, особливо в контексті євроінтеграції.
