Головна Корисне Волинські волонтери на сході: підсумки поїздки

Волинські волонтери на сході: підсумки поїздки

274
0

Сьогодні повернулися додому зі сходу волинські волонтери, Валерій Курстак привіз фото нововолинських бійців, для яких вдалося купити бронежилети (кошти для цього МГО “Молодіжна ініціатива” надали батьки, підприємці та громада). Броніки отримали: Роман Бірюков, Сергій Куптей, Михайло Сальник, Андрій Гладіч, Дмитро Мороз, Сергій Щербатюк, Сергій Мельничук, Олександр Щерба, Роман Теличко, Віктор Андрійчак, Олександр Сорока та Іван Бондарєв. Нарешті “Новою поштою” отримали броніки Андрій Зарічний, Сергій Матіюк і Тарас Демчук (24 бригада, недалеко від Слов’янська). Всім, хто допомагав, дякуємо! Зараз на меті маємо дозабезпечення нововолинців бронежилетами і закупівлю кевларових касок, які держава не планує давати солдатам узагалі.

Володимирський активіст Роман Мартинюк написав про поїздку в соцмережі, найцікавіше публікуємо:

“Мерседес Спрінтер Anna MovyakШтаб Луцьк Автомайдан України беріть приклад!
Трамбували внутрішній простір безбожно…ледве помістились сотня розгрузок від Vadym Kurylovych і то завдяки Валерію Курстаку – нашому наставнику.

Того ж дня наш маршрут пролягав через Київ. Невирішеним висіло питаня бронежилетів. Як стало відомо, ТЕМП-3000 минулого тижня повністю перестав відпускати продукцію активістам за розумними цінами… Панцирі вартістю 1900 грн, на які ми збирали 2100 грн (200грн “заробляли”, щоб оплатити дорогу), тепер через треті руки можна купити за 3000-4200 грн, і люди платять! Це було одним із перших розчарувань. Ми везли з собою 17 таких бронежилетів… А 150 маємо боргу перед людьми по 2100… Тому ми замовили 100 бронежилетів “Патріот” на фабриці бронедверей… і знову ж не отримали свого замовлення… Лише обіцянку про завтра… завдяки допомозі київських активістів (активістки) 100 шт броні ми отримали завтра… Ми покинули Київ у четвер, Автомайданівці із Києва привезли броню нам в Дачне через добу. Ми там переночували й дочекалися. Маленьке “Віто” ледь притягнуло те все добро… А ще передачку від Теремнівського хлібозаводу – суперпатріотичні булочки-пироги із чорницями та солодощі і “добро” від Roman Sinicyn традиційно для снайперів! 

Роздача броні в Дачному тривала 7 годин, потім ми поїхали в район Курахове до наших добровольців-смільчаків. Інколи складалося враження, що їдемо по іншій, Богом забутій планеті… З усього видно: в радянські часи тут був комунізм, Україна принесла сюди лише розруху…прикро, що так сталося…нічого дивного, що люди мають ностальгію за ситим минулим…Далі наша дорога в напрямку Оленівки біля Донецька. На одному із наших блок-постів ми поїхали…не туди. І ледве не заїхали в гості до сепаратистів. Думаю, вони були б приємно вражені нашому візиту. Сумніваюсь, що відмовилися б від халявних броніків та файного буса…і пирогів…

Їхали через Волноваху… Серце щемило… Блок-пост на дорозі майже покинутий…але за останнім блоком гаїшник…і спинив нас за невиконання знака “СТОП”… Хотілося плакати. Збирався ВИПИСАТИ АНІ ШТРАФ… Почув, що ми з Волині і… відпустив безкоштовно… Дорога “Донецьк – Маріуполь” виглядала якоюсь порожньою…

Маріуполь зустрів нас синьо-жовтими кольорами і злобними блок-постами. Фоткати нічого не наважувався, та ми і не бачили майже нічого. Прорвалися у аеропорт до наших, роздали подарунки і…навіть повечеряли в кафе. Валерій Курстак тим часом і провідав свого батька і побував у центрі міста… казав, що це жахливо – майже Берлін у 45-му…

Виїхали додому пізно ввечері, вже було темно. Написав короткий допис про 1474 км і ми полетіли… Запоріжжя вночі, Дніпропетровськ на світанку.

Дорогою додому уже в Рівному зустріли наших – іхали на схід, прихопивши із собою нашого комбрига Яцківа! 

Ввечері прибули додому. Дорога тривала 3.5 доби, намотали 2950 км тільки від Луцька, і 3 рази Володимир-Луцьк по 200 км, плюс додатковий бус Київ-Дачне ще 1500км. Разом це десь понад 5000км! Лише соляра вартувала 7-9 тисяч гривень, збився із рахунку… Дякуючи благодійникам, кошти на картці були. Хоча, враховуючи “подорожчання” бронежилетів, ймовірно, ще матимемо багато боргів… Доплатити зможуть або захочуть не всі. Занадто багато тепер спекуляцій на цьому…”

Олександр Топорівський

П. С. Цього разу волтери знову ледь не потрапили в руки сепаратистам.



реклама у Нововолинськ