Джерело: www.unian.ua
6 червня 2023 року російські військові підірвали дамбу Каховської ГЕС на Херсонщині. За офіційними даними, внаслідок катастрофи було затоплено 80 населених пунктів, 16 тисяч людей залишилися без домівок. Попередньо збитки від руйнування дамби оцінили в 14 мільярдів доларів. Та остаточно підрахувати масштаби завданої шкоди можна буде тільки після деокупації півдня України.
Зараз на території колишнього Каховського водосховища утворюється нова унікальна екосистема. Там фіксують рекордні темпи росту вербово-тополевих лісів.
УНІАН розпитав експерта з екологічної безпеки, наукового керівника Української лабораторії громадських досліджень “Довкола” Максима Сороку, як з плином часу змінилася територія колишнього водосховища, якими є позитивні та негативні наслідки підриву греблі Каховської ГЕС для природи та людей, та чи варто в майбутньому відновлювати цей масштабний інфраструктурний об’єкт.
Пане Максиме, минає три роки відтоді, якросійські окупанти підірвали дамбу Каховської ГЕС. Що зараз відбувається на місці колишнього водосховища?
Здебільшого інформацію про колишню акваторію Каховського водосховища та його заплаву ми отримуємо за допомогою дистанційних методів обстеження. Команди, які досліджують ситуацію на місці, зокрема й наша, мають доступ до підконтрольних територій Запорізької, а також частково Дніпропетровської областей. Тому про ситуацію загалом відомо небагато. Дослідники не мають доступу до південно-східної частини Каховського водосховища (від Малокатеринівки до Енергодара (Запорізька обл.) вниз за течією.
На основі доступних даних можна стверджувати, що ця територія поступово повертається до свого природного екологічного режиму. Тут відбуваються весняні водопілля, активно розвивається першоліс. Ми спостерігаємо позитивні біологічні зміни та розвиток біорізноманіття. Наочно проявляється принцип: природа не терпить порожнечі – території активно заселяються аборигенними видами рослин та інвазійною рослинністю.
Територія колишнього Каховського водосховища поступово повертається до свого природного екологічного режиму / фото – Максим СорокаЧисленні експедиції, проведені Національною академією наук України протягом трьох років, підтверджують активний розвиток біологічного різноманіття на території колишнього водосховища. Торік восени та навесні цього року тут зафіксували червонокнижні види рослин, що є дуже позитивним. Крім того, вперше з моменту будівництва греблі Каховської ГЕС у рукавах Дніпра вище та нижче Енергодара були виявлені представники осетрових видів риб.
Також стабілізувався гідрохімічний склад осушених донних відкладень. У перші роки після теракту ми спостерігали активне вивільнення сполук сірки, азоту та фосфору у залишкові води. Зараз ми бачимо, що більшість цих речовин з донних відкладень окислилися та були винесені до Чорного моря, а ситуація із вторинним забрудненням загалом стабілізувалася.
Території, які раніше були дном водосховища, перетворилися на заплавні землі та поступово повертаються до характерного для них гідрохімічного режиму. Вони багаті на поживні речовини та біогенні елементи – саме тому ми спостерігаємо “вибух рослинності” на цих територіях.
Але така ситуація не на всіх ділянках. Достеменно ми знаємо тільки про ті, які досліджуються.
Чи можна стверджувати, що на цих територіях відбувається відновлення Великого Лугу?
За ці три роки можу сказати, що ніякий Великий Луг не утворюється. Та екосистема, яка існувала до будівництва Каховської ГЕС, втрачена назавжди.
Знищення греблі нижнього Дніпра, яка формувала це водосховище, не означає автоматичного повернення Великого Лугу. Можливо, він би й відновився, якби не виник першоліс. Можливо, він ще повернеться через посухи та локальні зміни клімату. Проте наразі об’єктивних даних про нестачу води немає, оскільки “Укргідроенерго” активно скидає її, балансуючи верхні водосховища каскаду Дніпра.
Tа екосистема, яка існувала до будівництва Каховської ГЕС, втрачена назавжди, каже еколог / фото УНІАНТому ніякого відновлення Великого Лугу в його колишньому вигляді не буде, про що вже неодноразово зазначав я та мої колеги. Це була класна історія для журналістського сторітелінгу: козацька слава, Великий Луг тощо.
Проте в природі все влаштовано інакше – зараз формується нова високопродуктивна екосистема (з псевдолісом, великими заплавними площами), і ніхто не знає, якою вона буде. Адже у 2023 році ніхто й уявити не міг, що на цьому місці розростеться густий ліс із верб та тополь… Якщо нинішні тенденції будуть продовжуватися, упродовж наступних 10-15 років триватиме активна трансформація. З часом ця екосистема перетвориться на щось нове, абсолютно унікальне як для України, так і для всього світу.
Ви вказали на позитивні наслідки для природи від підриву Каховської ГЕС. Що сталося негативного, враховуючи, що багато земель залишилися без зрошення?
Уже зрозуміло, що відсутність Каховського водосховища як величезного й надійного резервуару прісної води на півдні України тягне за собою серйозні соціально-економічні наслідки, які неможливо компенсувати. Це створює новий лімітуючий чинник, який стримує розвиток та відбудову цих територій. Зараз все може працювати без “Каховки”, але лише за умови, що евакуйовані жителі не повернуться, а колишні підприємства так і не відновлять роботу.
За кошти міжнародних донорів на цих територіях було побудовано два потужні водогони: один – із Дніпровського водосховища, інший – із верхів’їв Кам’янського. Ці системи зараз на 100% покривають господарсько-побутові потреби міст. Проте потреби малих містечок вони забезпечують лише на 25%, а сільське господарство, зрошення та промислові об’єкти взагалі залишаються без надійного джерела прісної води.
Побудовані водогони розв’язали локальну гуманітарну кризу, але жодним чином не вирішують стратегічну проблему питного та технічного водопостачання.
Розкажете детальніше, де проблема доступу до води найбільша?
Мало хто знає, що величезні обсяги води для питних потреб Зеленодольська та Криворіжжя брали саме з Каховського водосховища. Зараз рівень мінералізації води у тамтешніх мережах подекуди перевищує навіть ті граничні тимчасові норми, які були затверджені у травні 2022 року.
Наприклад, кияни споживають воду з мінералізацією 400-450 мг/л, жителі Дніпра – 500-550 мг/л, а криворіжці до Каховської катастрофи споживали воду з показником 500-600 мг/л. Зараз близько 60% жителів Кривого Рогу змушені користуватися водою, де мінералізація сягає 1200-1300 мг/л.
Відсутність Каховського водосховища як величезного й надійного резервуару прісної води тягне за собою серйозні соціально-економічні наслідки, зокрема і проблему питної води / фото pxhereТобто, нові водогони лише дозволили зменшити цю солоність із 2000 мг/л до нинішнього рівня, оскільки вони просто розбавляють місцеві солонуваті води перед подачею. Проте стратегічно проблему питної води так і не розв’язано.
У Нікополь та Марганець вода подається, проте її обсягів вистачає виключно для господарсько-побутових потреб. Ба більше, через постійні обстріли критично пошкоджена сама інфраструктура мереж: значна частина води, яка доставляється із Дніпровського водосховища, просто йде в землю, адже росіяни регулярно обстрілюють водогони. Тут варто віддати належне та висловити величезну вдячність і пошану інженерам та технологам водоканалів Нікополя, Марганця та околиць – вони докладають неймовірних зусиль, аби зберегти кожен кубометр води.
Тобто, вода, хоч і не дуже гарної якості, є для побутових потреб, але її немає для підтримки сільського господарства чи промислових об’єктів?
Цієї весни наша лабораторія провела експедицію до Зеленодольської, Покровської та Апостолівської громад (Дніпропетровська обл.). Виявлено найбільшу проблему – до сільської місцевості ці нові водогони взагалі не доходять – там люди залишаються без води.
При цьому, основна економічна діяльність цих територій завжди трималася на вирощуванні продукції в теплицях. За різними оцінками, ці господарства постачали близько п’ятої частини всієї зелені на ринки України. Увесь соціально-економічний розвиток регіону базувався на дрібному сільському господарстві, малих фермерських господарствах, які платили податки.
Зараз фермери у Зеленодольську та Червоногригорівці для зрошення змушені користуватися солонуватими підземними водами, оскільки іншої альтернативи немає. Люди розуміють, що цим отруюють свої ґрунти, і з кожним роком вони ставатимуть усе менш родючими. Цей процес не швидкий, проте через 10-15 років родючість цих сільськогосподарських земель зменшиться в два рази. А це проблема назавжди, адже ґрунти формуються тисячоліттями, їх родючість легко зруйнувати, а відновити вкрай важко.
Якщо не буде можливості обробляти ці землі, поливати, то фермери просто покинуть територію?
Це стосується не лише фермерів, а й садівників. Протягом останніх кількох років спостерігаються локальні зміни клімату: гідрологічні та ґрунтові посухи тощо. Торік у виноградарів і садівників, які вирощували персики та яблука, все висохло.
Разом із водою з водосховища пішли під землю і ґрунтові води / фото Максима СорокиКлючова проблема, з якою тепер стикаються населення, місцевий бізнес і загалом довкілля, полягає в тому, що за час існування Каховського водосховища довкола нього змінився гідрологічний режим ґрунтів. Тому разом із водою зі водосховища пішли під землю й ґрунтові води.
Найяскравішим прикладом є північна частина селища Нововоронцовка у Херсонській області. Його розділяв лиман, сформований водосховищем. Тепер у північній частині Нововоронцовки в колодязях та свердловинах води немає, в південній – ще залишилась. Місцеві органи самоврядування проклали туди водопроводи, проте все це – тимчасові рішення, які не забезпечують жодного сталого розвитку.
Крім того, великі проблеми з доступом до питної води має Малокатеринівка (Запорізька обл.). Питну воду туди подають водогонами із Запоріжжя, оскільки всі місцеві водозабірні споруди тепер не функціонують – там просто немає потрібного рівня води.
Брак водних ресурсів зараз стає дуже сильним стримуючим і лімітуючим фактором. Якщо говорити про громади Запорізької області на північно-східному узбережжі колишнього водосховища, то там збільшується навантаження та споживання води з Дніпровського водосховища. Єдиним населеним пунктом, який досі забирає воду безпосередньо з Дніпра, – це селище Біленьке Запорізької області. Їм у цьому сенсі пощастило, адже вони мають русловий водозабір, а річка Дніпро повернулася у своє природне русло.
На вашу думку, чи доцільно відновлювати Каховську ГЕС?
Будівництво Каховської ГЕС було злочином проти природи та людяності. Тоді найбільше постраждали селища, які затопили, а людей просто виселили. Їх навіть стерли з пам’яті та історичних хронік. Але маємо розуміти: Радянський Союз будував це водосховище не для того, щоб знищити козацьку славу. Суть будівництва полягала в тому, щоб виробляти продукцію, забезпечити розвиток цих територій. А це було можливо лише за умови створення гарантованого запасу прісної води.
Сьогодні, під час нинішньої катастрофи, ми всі патріоти, але знову звертаємо увагу лише на великі міста. Натомість найбільше страждають саме маленькі селища і села, які залишилися сам на сам з бідою. Без води вони приречені на поступове вимирання.
Якщо території повертати до первісного екологічного стану, то треба відповісти на запитання, куди подіти дев’ять десятих населення, зазначив еколог / фото – Максим СорокаЯ розумію бажання нічого не відбудовувати й повернути все до природного стану. Але чогось колеги-екологи забувають, що природно-екологічна ніша здатна витримати кількість людей вдесятеро менше, ніж проживало тут до підриву ГЕС. Чому ми про це мовчимо?
Якщо ми хочемо повернути ці території до первісного екологічного стану, то маємо відповісти на запитання: куди подіти дев’ять десятих населення? Зараз нам “пощастило”, що частка людей виїхала через війну. Але я, як вимушено переміщена особа, хочу повернутися на батьківщину, на рідну землю.
І під час спілкування з місцевим населенням стає очевидним, що вони зараз дуже гостро реагують на заклики екологічної спільноти. Люди читають новини про необхідність відновлення Великого Лугу та гостро відчувають, що про них та їхні інтереси взагалі забули. Вони запитують: “А нам що робити?”… На жаль, на цій території немає гарантованих запасів прісних вод. Ось чому вони були “дикими землями”.
Тож я виступаю за відновлення водосховища, адже без нього цей регіон не зможе існувати.
Наскільки, з точки зору сьогодення, є реальним його відновлення? Чи можливо це зробити у менших масштабах?
Я сумніваюся, що у нас є гроші на це, або на якийсь інший, більш вартісніший варіант.
Щодо менших масштабів, то свого часу греблю Каховської ГЕС збудували у точці, яка мала невелику відстань між берегами – це забезпечувало меншу кількість будівельних робіт. Тоді, через економію та брак ресурсів обрали точку будівництва у Новій Каховці, через що затопили величезні площі.
Можна збудувати водосховище в іншій точці і зменшити його площу та об’єм. Фактично, для того, щоб забезпечувати ці регіони водою, нам потрібно гарантований корисний об’єм 6 кубокілометрів, а в піковий період – 9 кубокілометрів. Загальний об’єм води у Каховському водосховищі до катастрофи складав 16-18 кубокілометрів.
На території водосховища зараз розрісся величезний вербово-тополевий ліс, який щодня стає більшим / фото – СуспільнеТа, на мій погляд, невдовзі водосховище відновити буде неможливо. Річ у тім, що зараз на цій території ми маємо величезний вербово-тополевий ліс, який щодня стає більшим. Затоплення таких заліснених територій створює довгострокову гідрохімічну проблему. Навіть якщо ми якимось чином повернемо воду, повноцінно використовувати об’єкт не вдасться. Адже якщо його затопити, то гниюча маса може перетворити водосховище на активне болото, а це не потрібно інженерам. Нам необхідно мати резервуар з прісною водою, або тією, яку можна очистити, а не резервуар гнилого болота.
Також звертаю увагу, що територія замінована. Саме питання технічного та гуманітарного розмінування територій Каховського водосховища ставить фахівців у ступор. Спеціалісти, які бачили найскладніші випадки у Чернігівській, Сумській, Херсонській та Донецькій областях, не можуть чітко назвати способи та вартість розмінування цієї площі. Під час війни відбудова неможлива без технічного розмінування, що зараз унеможливлює будь-яке використання цих територій. Тобто, теперішня дискусія про відновлення або невідновлення Каховського водосховища – це розмова ні про що.
І чим довше триває війна, тим складніше буде його відновити?
Як я вже казав, у нас немає на це грошей. Зараз, працюючи з громадами Запорізької та Дніпропетровської областей, ми прямо говоримо про цей та інші можливі сценарії. Мені б дуже хотілося відновити Каховське водосховище – бажано, в новому зменшеному варіанті. Наприклад, трохи змістити греблю ближче до Нікопольської та Енергодарської ділянок. Але зараз зробити це технічно неможливо. Тому ми маємо готувати громади до життя в нових умовах – без гарантованого корисного запасу прісної води.
Валерія Константинова
