Джерело: www.unian.ua
За два останні тижні понад 20 іноземних суден були пошкоджені російськими дронами та ракетами, а понад десятеро моряків (переважно іноземців) загинули. Через це вантажний трафік в акваторії портів Великої Одеси обвалився, а 22 липня – взагалі зупинився.
“Ще 21 липня до портів заходили чотири-п’ять суден. Це небагато, але рух був. Станом на сьогодні захід суден призупинився. Це рішення судновласників – держава зі свого боку нічого не обмежувала, – заявив 22 липня міністр аграрної політики Тарас Висоцький. – Це вже впливає на настрої та ціни, але для обсягів експорту поки нічого критичного не сталося. Один день або навіть тиждень без відвантажень на річні обсяги не вплине. Реальний вплив буде, якщо така ситуація триватиме кілька місяців”.
На момент написання статті, поблизу одеських портів не було жодного іноземного судна / дані Kpler MarineTrafficНаскільки це все критично для України? Як кажуть експерти, все залежатиме від строків та щільності блокади. Так, фінансовий аналітик Андрій Шевчишин розписує для УНІАН “математику” втрат.
“У середньому Україна експортує збіжжя, зерно, сировину та продукти через порти приблизно на $2,1–2,2 млрд на місяць. Якщо буде заблоковано в light-варіанті саме продуктову складову, це призведе до десь $0,5 млрд втрат на місяць. За “середнього” сценарію блокування – тобто неможливості вивозити навіть через Румунію і річкові порти – втрати можуть досягати $1 млрд, – наводить він свої розрахунки. – Якщо ж до цього додається блокування кордону з боку Польщі, де відносини й так напружені, втрати будуть ще більшими. У макроекономічному вимірі це коштуватиме Україні від 0,3% до 1% ВВП щомісяця”.
Зупинка морського експорту загрожує Україні втратою валютної виручки – через блокаду вона скорочується на 10% на день (біля 25 млн доларів). Це буде тиснути на курс гривні, що, у свою чергу, буде великим інфляційним чинником. Але зарано посипати голову попелом – бо в НБУ ще є резерв міцності і певний час ми витримаємо, якщо регулятор сам не вирішить “дати задню” й відпустити курс.
“Нацбанк має достатньо валютних резервів, щоб тримати курс у поточних межах. Усе залежатиме від тривалості блокування. Якщо така ситуація триватиме протягом одного місяця, може бути прийняте рішення, що ми просто перечекаємо цей час і НБУ підтримувати курс – як варіант, – продовжує фінансовий аналітик. – Якщо ризики більші, ми розуміємо, що це блокування на багато місяців, Нацбанк буде змушений переглянути свою стратегію і все ж таки “спустити” гривню на нові рівні – 45 грн/дол. і більше”.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко у інтерв’ю УНІАН додає, що за останні шість днів товарообіг Чорним морем дійсно було “практично зупинено”, а незабаром фермерам буде час вивозити новий врожай.
І це при тому, що є величезні перехідні запаси з минулого року у понад 10 мільйонів тонн (це біля п’ятої частини всього минулорічного врожаю). Якщо ж зерно зберігається понад рік, то воно може втратити якість. Рівень втрат експерт не зміг оцінити, бо ситуація динамічна, але це вже “точно більше мільярда гривень”.
“Зараз точних цифр немає. Такої кількості пошкоджень суден не було за весь період повномасштабної війни. Тому практично зупинилось транспортування сільськогосподарської продукції, і не тільки – будь-яких вантажів через чорноморські термінали, – каже експерт. – І навіть ті кораблі, які застраховані, не хочуть рухатись в напрямку наших морських терміналів, тому що ворог використовує не тільки “Шахеди” – вперше він почав використовувати ракети-дрони “Бандеролі”. Тому ситуація досить складна”.
Міжсезоння та низькі внутрішні ціни додають проблемАналітик аграрних ринків KSE “Агроцентр” Київської школи економіки Павло Мартишев акцентує увагу на тому, що блокада може завадити нам вивезти й новий врожай, якщо Кремль “сфокусується на портах” надовго.
Проте зниження динаміки перевезень почалося ще до “блокування” українських портів. І пов’язано це не лише з російськими ударами. Справа у певному сезонному зниженні через міжсезоння та… позицію українських фермерів, які навмисно притримували збіжжя.
“З 1 липня в нас офіційно новий сезон і новий врожай. Зараз ще триває збиральна кампанія… Але фермери притримували врожаї, очікуючи вищих цін”, – вказує на важливі нюанси експерт.
Тепер світові ціни на зерно через дефіцит пропозиції переважно зростали, проте вивезти збіжжя стає вкрай проблематично.
Станом на ранок 27 липня, світові ціни на пшеницю вже на 18% вищі, ніж місяць тому, та 25% – порівняно з минулорічним показником / дані Trading EconomicsА на внутрішньому ринку, навпаки, за збереження поточної динаміки, ціни падатимуть, бо без достатніх обсягів експорту збіжжя всередині країни залишатиметься забагато. А це загрожує фермерам збитками. Що змушуватиме їх і надалі притримувати врожай. На це вказує Леонід Козаченко з УАК.
“Впевнений, що більшість підприємств будуть пробувати зберігати збіжжя як можна довше, щоб потім продати по ринковій ціні і хоча б повернутися до точки беззбитковості. Може, не буде прибутку – але щоб вони не понесли втрати, які були вже в попередні роки”, – каже він. – В нас останні два роки зернові культури давали практично нульову рентабельність. Прибуток формувався за рахунок продажу олійних культур, таких як соняшник, ріпак, соя тощо”.
Втім, попри наявні складнощі, Павло Мартишев з KSE “Агроцентр” зауважує, що з зерном в нас поки що ситуація “не катастрофічна”, а, ось, з олією усе складніше.
“Соняшникова олія для нас більш болюче питання, ніж пшениця. Російські удари вже були по резервуарах з олією, а тонна олії коштує у 4-5 разів дорожче, ніж тонна збіжжя”, – продовжує пан Мартишев, додаючи, що при цьому перспективи експорту цього продукту в нас були непогані.
Підкреслює ці проблеми офіційна заява групи Allseeds, яка є одним з найбільших переробників та експортерів олійних культур. У заяві менеджмент стверджує, що “тимчасово зупиняє операційну діяльність в Одеській області”.
Попри це все, українські аграрії не втрачають рішучості. Бо це вже не перша така блокада.
“Ніхто не вірив в те, що ми зможемо вистояти практично 5 років вже в такій жахливій війні. І ми стоїмо і будемо стояти. Звичайно, ціна, яку ми платимо за це – я навіть не можу порахувати, якою вона буде. Але я вірю в те, що усе зміниться на краще. Максимум, протягом двох місяців. Тому що і ООН буде розглядати (Україна скликає термінове засідання Радбезу ООН на 27 липня, – УНІАН), і будуть підключатись багато країн, які впливають на нашого ворога”, – сподівається пан Козаченко на світову спільноту.
Тим паче, в України є альтернативні експортні маршрути. Але вони не здатні замістити морські постачання.
Наші альтернативи Як розповідає УНІАН Іван Ус, економічний експерт та головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, в нас є логістичний “План Б” – дунайські порти (хоча і з ними зараз є проблеми через обміління Дунаю) та сухопутна логістика на Захід, яку останніми роками активно розвивали.
“Є, наприклад, нова залізнична гілка між Україною та Румунією через Молдову, яка йде напряму до порту Констанца. Є в нас вздовж кордону низка “сухих портів”, де з вагонів широкої колії відбувається перевантаження на вагони європейського зразка. Зараз туди на кордон везуть автотранспортом зерно, щоб потім одразу завантажувати на потяги з європейською колією, – зауважує економічний експерт. – Тобто, так, “План Б” на випадок посилення російських ударів в нас є. Проте альтернативи не зможуть повністю компенсувати все те, що ми відправляємо морем”.
Павло Мартишев, у свою чергу, додає, що ці альтернативи нам не завжди вигідні.
“В нас є альтернативні сухопутні шляхи, є “сухі порти”, є Дунай, де створена розосереджена мережа невеликих причалів. Наявність альтернатив для нас є позитивом, але така логістика буде дуже дорогою, що теж вдарить по наших аграріях”, – додає він.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко додає, що за останні місяці українські фермери експортували через морські термінали не менше 3,5 мільйона тонн зерна щомісяця. Тоді як на інші засоби – залізницю, автомобілі в напрямку Європейського Союзу – припадало лише пів мільйона тонн.
“ЄС може дати обсяг десь 1,6 мільйона тонн, якщо йти через Гданськ та інші портові термінали – але цього недостатньо. По Дунаю теж ми не можемо зараз рухатись, тому що вони будуть вражати наші логістичні термінали. На Дунаї додаткова проблема: рівень води в річці знизився до позначки, якої не було більше 30 років. Він дуже низький. Раніше можна було до Німеччини поставити баржу на 3 тисячі тонн. Зараз навіть тисячу тонн до Будапешту не можна довезти, тому що мало води в Дунаї”, – каже аграрний експерт.
Як зазначає паливний експерт, засновник логістичної групи компаній Prime, Дмитро Льоушкін, вирішити проблему дунайських портів можна буде за 2-4 тижні, коли, за прогнозами, очікуються дощі.
Вирішити проблему дунайських портів можна буде за 2-4 тижні, коли, за прогнозами, очікуються дощі / фото ua.depositphotos.com”Насправді через 2-4 тижні повинні піти дощі і піднятися рівень води в Дунаї і тоді ми зможемо налагодити логістику зернових. Причому не лише з українських портів. Так, це не порти великої Одеси, це крапля від Одеси, але хоч щось. Приплив валюти, ковток повітря для аграріїв”, – зазначає експерт.
Тобто альтернативи є, але все там щось не так – і не завжди через росіян. Проте Україна активно працює над вирішенням питання. І час у нас поки є – за оцінками аграріїв, ситуація стане критичною у межах 2-3 місяців.
“Для нас дуже важливо найближчим часом поновити зі Збройними Силами України безпеку в портах. Інакше це призведе до труднощів. Умовно, у нас часу перехідного, щоб ситуація не стала критичною – в межах двох-трьох місяців”, – прогнозує заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Тим часом, Росія стикається з не меншими логістичними проблемами. На відміну від 2022 року, коли Кремль одноосібно блокував український експорт, тепер ми здатні завдавати ворогу болючого удару у відповідь.
Цікаво, що 24 липня МЗС оголосив про небезпеку судноплавства… у російських водах.
Ціна блокади для Росії і світуЗа оцінками експертів, ситуація для Кремля вкрай несприятлива через українські удари, метою яких є створення “логістичного локдауну” у Криму та на Півдні – щоб унеможливи російський наступ та загалом знизити російські можливості для війни проти України.
Причому зараз, у моменті, втрати росіян більші. Бо на російський експорт впливає також погода та нестача дизелю.
Тому, хоча загалом врожай зернових в РФ очікується значним, в росіян очікуються проблеми не лише з його вивозом, а навіть зі збиранням. Передусім у Краснодарському Краї та на Кубані – на “зерновому поясі” РФ, логістика та нафтобази якого зараз у фокусі українських дронарів.
“В росіян є проблеми зі збором врожаю через погоду та удари по російських НПЗ й дефіцит дизелю. Є проблеми з експортом врожаю, бо перекриті азовські порти, що становлять десь чверть російського експорту зерна, – розповідає Павло Мартишев. – Тобто в них залишається для експорту Чорне море, хоча й тут вже є перепони. Загалом, в них досить значне відставання з постачанням зерна – десь на 2 млн тонн менше від потенційних обсягів експорту. Але обвал цей буде посилюватись”.
Пан Мартишев додає й ще один важливий “бонус” від українських ударів по російських суднах та портах – РФ фактично перестала вивозити крадене зерно з окупованих територій.
Водночас, значне скорочення постачання зерна одночасно з Росії та України, на які, за оцінками Bloomberg, припадає 25-30% світового експорту пшениці, загрожує світу масштабною продовольчою кризою та навіть голодом.
Ця проблема має навіть ширший контекст, ніж російсько-українська війна, зазначає Павло Мартишев.
“Цього сезону є проблеми загалом з врожаєм пшениці по всій планеті. Є зниження виробництва у Австралії та США, наприклад, які є значними експортерами пшениці. Водночас є сильний попит на пшеницю на Близькому Сході. Саудівська Аравія, зокрема, нетипово активно пшеницю закуповує, що їй непритаманно. Тобто є великий попит і обмежена пропозиція. На цьому тлі й варто розглядати проблеми з постачанням зерна у Причорноморському регіоні”, – зауважує аналітик аграрних ринків.
І Кремль неодмінно намагатиметься цим скористатися.
“Росіяни постачають і нафту, і метали, але ніде вони не є таким важливим гравцем, як на ринку пшениці. Тут РФ “країна №1″ у світі, чим вони й користуються”, – додає Іван Ус.
Глобальна битваДля вирішення проблеми блокади портів Великої Одеси офіційний Київ сподівається на світову спільноту, і вже на 27 липня Україна збирає Раду Безпеки ООН з приводу продовольчої безпеки.
Для вирішення проблеми блокади портів Великої Одеси офіційний Київ сподівається на світову спільноту / фото bessarabiainform.comВтім, росіяни й не проти. Адже вони готували собі “поміч залу” весь останній місяць – очільник російського МЗС Лавров особисто їздив у “турне” африканськими країнами, щоб збурити їх проти України, і отримати голоси проти українських ударів по російських портах. Схоже, що “дипломатична битва” буде суворою.
“Лавров якраз їздив до Африки, і в мене є відчуття, що він хоче використати африканців проти нас. Щоб вони почали вимагати від світової спільноти зупинити те, що Україна робить [з російськими портами]. Це “читається””, – зауважує він.
Експерт наголошує, що нам терміново потрібно вибудовувати свою “лінію захисту” щодо цих питань з партнерами та іноземними урядами. Потрібно казати, що продовження українських ударів по російським портам і суднам буде вигідно самому ЄС – країнам-експортерам зерна. Для найбільш незадоволених країн Африки нам “також потрібно шукати аргументи”.
“Це посилить позиції передусім Румунії й Болгарії, й лише частково України. В нас обмежений потенціал до нарощування експорту через російські удари по наших портах”, – каже Іван Ус, хоча й “киває” у бік альтернативної логістики, що робить ситуацію для нас “у моменті” кращою, ніж для РФ, але, як бачимо, не надто.
Україна здатна витримати зупинку морського експорту від 1 до 3 місяців (залежить від “щільності” блокади) завдяки наявним альтернативам у логістиці, сховищам та внутрішньому попиту. Хоча збитки будуть значними.
Чи здатна стільки ж тримати блокаду РФ та чи здатна вона сама втримати свій бюджет з палаючими південними портами та НПЗ – питання відкрите. Але факт, що Україна вперше з початку війни не лише терпить, але й симетрично відповідає, що безумовно робить наші позиції сильнішими.
Тим не менш, найбільш імовірним сценарієм буде чергова “зернова угода”. Але вже на нових засадах, які будуть більш сприятливими для нас, ніж 2022 року, якщо ми вірно розіграємо свої нові “козирі”. Від тиску на РФ залежатиме які саме це будуть умови, і вдасться нам відновити повноцінний аграрний експорт.
Андрій Попов
