Джерело: www.unian.ua
З одного боку, маємо розуміти позиції країн-сусідок на чорноморському узбережжі (адже це справді суттєво впливає на ситуацію). Так, Туреччина зараз займає позицію “і вашим, і нашим”. Вона діє за прикладом Китаю, намагаючись отримати від війни фінансовий та логістичний зиск.
Проте відкрити прохід для суден з українських портів можливо – для цього варто спробувати домовитись з Румунією та Болгарію про прокладання маршрутів для іноземних суден безпосередньо через територіальні води цих країн. І чи наважиться Росія атакувати їх у зоні не української юрисдикції?..
З іншого боку, маємо ще більше переносити війну на територію ворога. Адже зараз не є повністю симетричною: Росія завдає ударів по українських містах (зокрема, по портах Великої Одеси), тоді як Україна тривалий час обмежувала себе у відповідях через хвилювання та застереження західних друзів і партнерів, які закликають “не ескалювати” конфлікт. Проте в нинішніх умовах Україна не повинна себе ні в чому обмежувати. Відповіді мають бути симетричними та рішучими, зокрема необхідно завдавати ударів безпосередньо по російських портах. І не лише в Чорному морі – нам слід виходити в Балтійське море.
Якщо подивитись на проблеми, які ми можемо створювати для РФ в Чорному морі (мова і про вигнання російського флоту з Криму, і про регулярні ураження російських нафтових танкерів та суховантажів так званого тіньового флоту РФ, і про вдалі атаки ударних дронів Сил оборони України на Геленджик та Новоросійськ), то Балтика – це як два Чорних моря. Адже там інтенсивніше тече нафтонька – основа ліквідності держави-агресора.
Технічно можливості для цього у нас є. Ми вже здійснювали атаки на об’єкти в Санкт-Петербурзі та загалом у Балтійському регіоні. Але справа не стільки у наших можливостях, скільки у міжнародній обстановці та наявності політичної позиції у наших партнерів.
Тут може спрацювати принцип: по нам б’ють, і ми теж б’ємо. Тобто, треба пояснювати нашим друзям та партнерам (які, звісно, будуть хвилюватися), що нам просто немає, куди діватись. І симетричні удари – це на 100% обгрунтовано. Бо ми маємо діяти відповідно ситуації.
Загалом, тактика створення Україною численних нових криз для Росії – є ефективною.
Адже Росія – гіперцентралізована держава, в якій ніхто на місцях не хоче брати на себе відповідальність за щось.
Для вирішення проблем виконавці щоразу змушені звертатися за дозволом до Путіна чи його “смотрящих”. Однак, коли виникає потреба розрулювати кілька криз одночасно в різних регіонах (від Балтики та Каспію до Азовського моря), централізована російська система починає зависати й гальмувати.
Врешті, навіть відносно невеликий удар по черговому Wildberries змушує ворога терміново вирішувати проблеми з банками, логістикою і так далі. А це суттєво виснажує сили РФ.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням
