У Львові відбулася презентація книги «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», виданої проектом Old Khata. Це ілюстроване дослідження присвячене розписам, якими українці прикрашали свої домівки з кінця ХІХ до початку ХХ століття.
Автори книги зібрали зразки розписів та світлини хат з різних регіонів України. Відзначається, що традиція розпису стін, печей та інших елементів інтер’єру була перервана Голодомором, що суттєво вплинуло на українське село.
«Хата як пишна квітка» — так характеризують розписи в українських домівках. У книзі наведено фрагменти інтерв’ю з місцевими жителями, які згадують, як жінки прикрашали свої оселі квітами та пташками. Одним із прикладів є хатні розписи у селі Городецьке на Уманщині, створені 12-річною дівчиною Лукіянець Явдохою, які нині зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України.
Співавторка книги Анна Ільченко зазначила, що ідея створення видання виникла через недостатнє знання про це явище в Україні. «Уявлення закінчується на «петриківці», — сказала вона, підкреслюючи, що розписи в українських хатах мають багатий контекст.
У першій половині ХХ століття розписування хат було звичним явищем. Жінки зазвичай оновлювали розписи на Великдень або Різдво, використовуючи природні фарбники, виготовлені з глини, вугілля та рослин. Розписували не лише печі, які були «серцем» хати, але й стіни, створюючи таким чином затишок у своїх домівках.
Традиція розписів була особливо поширена на Поділлі, де молоді жінки часто запрошували малярок з сусідніх сіл. Анна Ільченко зазначила, що важко визначити, звідки саме прийшла ця традиція, оскільки подібні практики існували в багатьох культурах.
Проте, Голодомор, колективізація та інші репресії суттєво вплинули на цю традицію. Євгенія Берченко, українська мистецтвознавиця, вказувала на те, що розписи почали зникати з інтер’єрів наприкінці 30-х років минулого століття.
На думку авторів, важливість цієї книги полягає в тому, що вона документує явище, яке потребує відродження. Багато візуальних матеріалів, представлених у виданні, публікуються вперше. Книга виходить двомовною — українською та англійською мовами.
Світлана Ославська, співавторка книги, підкреслила, що видання створене приблизно через сто років після того, як хатні розписи були задокументовані найдетальніше. «Ми хочемо показати це яскраве явище, а також згадати про тих, хто його творив і вивчав», — зазначила вона.
Сьогодні традиційне мистецтво розписів відроджується. Існують майстри, які експериментують з відтворенням старовинних стінописів, а також багато самоуків, які розмальовують свої домівки, прагнучи зберегти культурну спадщину.
