У сучасному світі багато людей стикаються з труднощами у впізнаванні облич, що може бути наслідком прозопагнозії, або “сліпоти на обличчя”. Цей стан, за оцінками експертів, вражає приблизно одну людину з 50. У подкасті BBC CrowdScience одна з ведучих, Керолайн Стіл, поділилася своїм досвідом, коли не впізнала свого хлопця під час випадкової зустрічі в супермаркеті.
Прозопагнозія може виникати внаслідок ушкоджень мозку, наприклад, після інсульту, але частіше вона є вродженою. Професорка Сара Бейт з Борнмутського університету зазначає, що труднощі з впізнаванням облич можуть мати генетичне підґрунтя, хоча конкретні гени, відповідальні за цей стан, ще не виявлені. Вроджена прозопагнозія може передаватися в родинах, що свідчить про можливий генетичний зв’язок.
Дослідження показують, що вплив на розвиток прозопагнозії можуть мати різні фактори, зокрема проблеми із зором у дитинстві. Деякі діти, які мали порушення зору, можуть зіткнутися з труднощами у впізнаванні облич у дорослому віці. Крім того, діти, які виростають у середовищі з обмеженим соціальним контактом, також можуть мати подібні труднощі.
Нейронауковці вважають, що процес впізнавання облич є складним і залежить від взаємодії різних ділянок мозку. Професорка Заїра Каттанео з Університету Бергамо пояснює, що у людей з прозопагнозією можуть бути порушені зв’язки між цими ділянками, що ускладнює процес впізнавання.
Важливо зазначити, що з віком впізнавання облич може ускладнюватися, навіть у тих, хто не мав проблем у молодшому віці. Це пов’язано зі зменшенням вибірковості мозку щодо знайомих облич.
Керолайн Стіл пройшла тест на прозопагнозію, який включав анкету про її досвід з обличчями та тест на впізнавання відомих особистостей. Результати підтвердили наявність цього стану, що дало їй відчуття визначеності.
Науковці досліджують можливості покращення роботи мозкової мережі, відповідальної за впізнавання облич. Дослідження показують, що нейрони можуть бути активовані в синхронізованих послідовностях, що може вплинути на ефективність сприйняття. Проте, за словами Каттанео, результати поки що обмежені.
Професорка Бейт зазначає, що спроби тренувати розпізнавання облич за аналогією зі звичайними вправами для мозку дали помірні результати. Вона радить зосередитися на практичних стратегіях, які можуть допомогти людям з прозопагнозією адаптуватися до повсякденного життя.
