У світі ультрамарафонів жінки починають демонструвати вражаючі результати, які ставлять під сумнів традиційні уявлення про фізичні можливості. Історичний момент стався, коли шотландська бігунка Джасмін Періс подолала дистанцію Barkley Marathons, завершивши її за 60 годин і лише на 99 секунд швидше за ліміт часу.
Цей успіх став символом змін у світі ультрамарафонів, де жінки все частіше займають провідні позиції. Наприклад, на змаганнях Montane Summer Spine Race минулого літа жінки зайняли перше і друге місця, а Рейчел Ентрекін стала першою жінкою, яка виграла Cocodona 250 в Аризоні, встановивши новий рекорд.
Дослідження показують, що з ростом дистанції гендерний розрив у результатах зменшується. На дистанціях 160 км він скорочується до 0,25%, а на дистанціях понад 300 км жінки можуть бути навіть швидшими. Професор Енді Джонс з Університету Ексетера вказує на три фізіологічні переваги жінок: більші запаси жиру, більше повільних м’язових волокон і вищу стійкість до втоми.
Однак фізіологія не є єдиним фактором успіху. Психологічна стійкість також відіграє важливу роль. Софі Вудс, яка встановила рекорд на Via Alpina, зазначає, що важливо не лише бути швидким, а й вміти адаптуватися до обставин. Вона стикалася з численними труднощами під час змагань, але змогла подолати їх завдяки своїй витривалості.
Інгвільд Касперсен, яка виграла Ultra-Trail du Mont-Blanc CCC, підкреслює, що підтримка серед жінок у цій спільноті також є важливим чинником. Вона вважає, що жінки здатні мотивувати одна одну, що сприяє їхньому успіху.
Спортивна дієтологиня Рене Макгрегор вважає, що гормональні коливання, з якими стикаються жінки, можуть також впливати на їхню витривалість. Вона підкреслює, що жінки зазвичай обирають більш дисципліновану тактику під час забігів, що дозволяє їм досягати кращих результатів.
Таким чином, жінки в ультрамарафонах не лише беруть участь, але й стають лідерами, встановлюючи нові рекорди та доводячи, що можуть змагатися на рівних з чоловіками.
