Джерело: www.unian.ua
Психологи назвали п’ять мовних ознак, які можуть свідчити про брехню. Деякі з них легко пропустити під час звичайної розмови.
Жодна окрема мовна ознака не доводить, що людина бреше. Проте уважне слухання може допомогти помітити суперечності та зрозуміти, коли варто поставити додаткові запитання, пише
Які слова можуть видати брехунаРозпізнати обман непросто: люди поводяться по-різному, коли говорять неправду. До того ж брехня може бути спонтанною або заздалегідь підготовленою, а іноді ґрунтуватися на спотворенні реальних подій.
Тому замість того, щоб покладатися лише на міміку та жести, фахівець радять звертати увагу на мовні особливості. Є п’ять ознак, які можуть викликати підозру.
1. Надмірні повторенняЯкщо людина постійно повторює ті самі слова, займенники або фрази, це може свідчити про труднощі з побудовою розповіді. Особливо показово, коли повторень багато, а конкретних подробиць мало.
Наприклад, людина може кілька разів повторювати “я”, “вона” або “нічого”, намагаючись сформулювати відповідь. Також вона може повторювати дієслова, коли доходить до ключового моменту історії.
У матеріалі наводиться приклад американського актора Джуссі Смоллетта, який розповідав про нібито скоєний проти нього напад. Описуючи бійку, він кілька разів повторив слово “билися”, не додаючи подробиць. Згодом з’ясувалося, що історію про напад було сфабриковано.
Повторення можуть бути пов’язані з розумовим навантаженням: людині доводиться одночасно підтримувати вигадану версію подій, добирати слова та стежити за реакцією співрозмовника. Однак сама по собі така мовна особливість не означає, що людина обманює.
2. Зайві подробиці перед головною інформацієюЩе одна можлива ознака – незвичний порядок розповіді. Замість того щоб одразу повідомити головне, людина починає з другорядних деталей, довгих пояснень і додаткових обставин.
У матеріалі згадується випадок британки Марії Саттон, яка зателефонувала до екстрених служб і заявила про зникнення автомобіля. Спочатку вона розповідала про батька, телефонні дзвінки та номерний знак, а вже потім перейшла до суті звернення.
Згодом з’ясувалося, що жінка збила велосипедиста, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, і намагалася приховати свою причетність.
Дослідники називають схильність брехунів використовувати більше слів у певних ситуаціях “ефектом Піноккіо”. Надмірні пояснення можуть бути спробою відвернути увагу від ключового факту.
Проте важливо враховувати контекст: людина може докладно розповідати про обставини події через хвилювання або бажання бути зрозумілою.
3. Дистанціювання від людей, про яких розповідаютьСлова можуть показувати емоційне ставлення людини до інших. Наприклад, замість імені співрозмовник може використовувати формулювання “той чоловік”, “ця людина” або просто “це”.
Таке дистанціювання іноді свідчить про негативні почуття чи небажання асоціювати себе з певною людиною або подією.
У матеріалі згадується випадок австралійського лікаря Томаса Ленга, який після вбивства партнерки заявив поліції, що вона нібито вчинила самогубство. Розповідаючи про виявлене тіло, він використав слово “це”, а не ім’я жінки чи займенник “її”.
Такі висловлювання можуть привертати увагу, якщо за обставинами людина мала б природно говорити про постраждалого з більшою конкретикою.
Водночас дистанціювання не є доказом брехні: воно може виникати через стрес, неприязнь, травматичний досвід або особливості мовлення.
4. Відсутність сенсорних деталейКоли людина розповідає про пережиту подію, у її розповіді часто з’являються подробиці про те, що вона бачила, чула або відчувала. Це можуть бути звуки, фізичні відчуття, запахи, рухи чи реакції тіла.
Натомість вигадана історія іноді містить загальні твердження, але майже не має конкретних описів.
Прикладом у матеріалі є американський плавець Раян Лохте, який під час Олімпійських ігор 2016 року в Бразилії заявив, що його пограбували. Згодом з’ясувалося, що він та його товариші по команді пошкодили автозаправну станцію, а історія про пограбування була неправдивою.
У його розповіді про нібито напад бракувало сенсорних подробиць, які могли б передати особисте сприйняття події.
Люди, які обманюють, можуть використовувати менше слів, пов’язаних із чуттєвим досвідом.
Однак відсутність таких подробиць не означає автоматично, що людина вигадує історію. На здатність згадувати деталі впливають стрес, час, що минув після події, та індивідуальні особливості пам’яті.
5. Заміна “я” на “ми”Займенники також можуть бути важливими. Людина, яка говорить про власні дії, зазвичай використовує слова “я” та “мені”. Але іноді співрозмовник раптово переходить до “ми”, хоча йдеться про його особисті рішення або вчинки.
Це може бути способом розмити особисту відповідальність і створити враження, що до події причетні інші люди.
У матеріалі згадується колишній віцегубернатор американського штату Північна Кароліна Марк Робінсон. У 2024 році його звинувачували в публікації расистських коментарів на порнографічному сайті. Він заперечував причетність, заявляючи: “Це не ми. Це не наші слова”. Пізніше Робінсон визнав, що публікував ці коментарі.
Інший приклад – Стівен Макденіел, який під час інтерв’ю про зникнення Лорен Гіддінгс переходив від “я” до “ми”. У 2014 році він зізнався в її вбивстві та був засуджений до 30 років позбавлення волі.
Такі мовні переходи можуть бути приводом уважніше перевірити розповідь, особливо якщо людина уникає відповідальності за власні дії.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Головоломка із сірниками: одна паличка виправить неправильну рівність 55 + 36 = 59
- Кардіологи назвали 10 продуктів, яких варто уникати людям із високим тиском
- Дві-три чашки кави на день подовжують життя, але важливо пити її правильно, – дослідження
