“Щороку 28 жовтня в Україні відзначають День визволення України від фашистських загарбників — пам’ятну дату, пов’язану із завершенням вигнання нацистських військ з українських земель під час Другої світової війни. Її встановили у 2009 році, щоб вшанувати людей, які воювали проти нацистської окупації, та мирних жителів, які пережили війну. Водночас історики наголошують: ця дата не означає”, — повідомляє: ua.news
Щороку 28 жовтня в Україні відзначають День визволення України від фашистських загарбників — пам’ятну дату, пов’язану із завершенням вигнання нацистських військ з українських земель під час Другої світової війни. Її встановили у 2009 році, щоб вшанувати людей, які воювали проти нацистської окупації, та мирних жителів, які пережили війну. Водночас історики наголошують: ця дата не означає, що Україна тоді здобула незалежність, адже після відступу нацистів тут відновився радянський режим.
Пам’ятну дату щороку відзначають 28 жовтня. У 2026 році вона припадає на середу. Офіційну назву свята закріпили в указі президента України від 20 жовтня 2009 року № 836/2009. Документ передбачав щорічне вшанування подій, пов’язаних із вигнанням нацистських загарбників, а також пам’яті людей, які віддали життя під час Другої світової війни.
Цей день присвячений не лише військовим, які брали участь у боях. Важливо згадувати й цивільних, які загинули під час окупації, пережили примусову працю, голод, переслідування та руйнування своїх домівок. Для багатьох українських родин війна залишилася частиною сімейної історії, яку передавали від покоління до покоління. Тому 28 жовтня — це також нагода згадати рідних, які воювали, були в полоні, загинули або не повернулися додому.
%20(1).jpg)
Водночас Український інститут національної пам’яті радить використовувати точніше формулювання — «вигнання нацистських окупантів з України». Воно краще описує події 1944 року, адже відступ німецьких військ не приніс Україні політичної незалежності. Після завершення нацистської окупації українські землі знову опинилися під владою СРСР, де тривали репресії та депортації. Саме тому в сучасних історичних матеріалах важливо розрізняти вигнання окупантів і здобуття державної незалежності.
Як Україна пережила нацистську окупацію
Друга світова війна почалася у вересні 1939 року. Тоді нацистська Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня на її територію зі сходу ввійшли радянські війська. Ці події безпосередньо вплинули на українські землі, частина яких тоді перебувала у складі Польщі. У червні 1941 року Німеччина напала на СРСР, і війна охопила решту території України.
До кінця 1941 року більша частина України опинилася під німецькою окупацією. Нацистська влада запровадила жорсткий режим, проводила масові страти, переслідувала євреїв та інші групи населення, вивозила людей на примусові роботи до Німеччини. Одним із найстрашніших символів окупації став Бабин Яр у Києві, де у вересні 1941 року нацисти вбили десятки тисяч євреїв. У наступні роки там розстрілювали й інших людей.
Окупація принесла українським містам і селам масштабні руйнування. Люди втрачали домівки, роботу та можливість вільно пересуватися. Нацистська влада використовувала населення як робочу силу, а спротив карала арештами й стратами. Водночас на окупованих територіях діяли підпільні організації та партизанські загони, які боролися проти німецьких військ і окупаційної адміністрації.
Вигнання нацистських військ розпочалося ще 1943 року, після перелому у війні на Східному фронті. Важливим етапом стала битва за Дніпро, під час якої радянські війська форсували річку та захопили плацдарми на її правому березі. 6 листопада 1943 року вони зайняли Київ. Протягом 1944 року бойові дії перемістилися на захід України, а війська продовжували наступ у напрямку Карпат і Закарпаття.
Вигнання окупантів відбувалося ціною величезних людських втрат. У боях брали участь мільйони людей, зокрема українці в лавах Червоної армії, учасники підпілля та визвольного руху, а також українці, які воювали в арміях союзників за межами країни. Мирні жителі теж опинялися між фронтами, потерпали від бомбардувань, евакуацій і нестачі їжі. Історія цього періоду значно ширша за історію окремих битв, адже вона охоплює досвід людей по всій Україні.
Чому датою обрали 28 жовтня
Дата 28 жовтня пов’язана з подіями 1944 року, коли радянські війська продовжували наступ на Закарпатті. У радянській традиції саме цей день закріпився як дата завершення вигнання німецьких військ з території України в тодішніх кордонах Української РСР. Згодом її стали відзначати як День визволення України від фашистських загарбників. У 2009 році пам’ятну дату офіційно встановили указом президента.
Проте історики звертають увагу на важливу деталь. 28 жовтня 1944 року бої за Закарпаття ще тривали, зокрема в районі Чопа. За даними Українського інституту національної пам’яті, останні нацистські окупанти залишили територію сучасної України наприкінці листопада 1944 року. Тому 28 жовтня є усталеною пам’ятною датою, але не точним днем завершення всіх бойових дій на українських землях.
Є й інша важлива обставина. Після вигнання нацистів Україна не стала незалежною державою. Радянська влада відновила контроль над територією, а разом із ним повернулися репресії, переслідування та депортації. Зокрема, у 1944 році радянський режим депортував кримських татар із Криму. Ці події нагадують, чому історичні терміни потрібно використовувати уважно й не ототожнювати завершення однієї окупації з набуттям свободи.
Саме тому Український інститут національної пам’яті рекомендує говорити про «вигнання нацистських окупантів», а не лише про «визволення». Такий підхід дає змогу точніше описувати історію та не замовчувати події, які відбувалися після 1944 року. Водночас пам’ятна дата залишається нагодою вшанувати людей, які боролися проти нацистського режиму, незалежно від того, у яких військових формуваннях вони служили.
Як вшановують пам’ять загиблих
28 жовтня в Україні проводять меморіальні заходи, присвячені подіям Другої світової війни. У різних містах і громадах можуть покладати квіти до меморіалів, братських могил і пам’ятників загиблим. Представники місцевої влади, громадських організацій та ветеранських спільнот беруть участь у церемоніях вшанування. Формат заходів залежить від місцевих обставин і рішень організаторів.
Важливою частиною пам’яті залишаються історії конкретних людей. У школах, бібліотеках і музеях проводять тематичні уроки, виставки, лекції та зустрічі, присвячені війні й окупації. Дослідники працюють з архівними документами, фотографіями та спогадами очевидців, щоб відтворити події й зберегти імена загиблих. Такі матеріали допомагають зрозуміти, як війна змінила життя українських родин і цілих громад.
Чимало людей у цей день згадують своїх рідних, які воювали, були в полоні або загинули. Родини переглядають старі фотографії, листи з фронту, документи та нагороди. У деяких громадах збирають усні свідчення старших поколінь, аби передати їх дітям і внукам. Такі особисті історії доповнюють загальну картину війни й допомагають не зводити її лише до дат та назв військових операцій.
Сьогодні вшанування пам’яті також пов’язане з протидією перекручуванню історії. Українські історики наголошують, що Друга світова війна не була лише протистоянням двох армій на одному фронті. Українці воювали в різних військових формуваннях, брали участь у рухах опору та ставали жертвами окупаційних режимів. Тому важливо пам’ятати не тільки про військові перемоги, а й про цивільних жертв, Голокост, примусову працю, депортації та репресії.
Цікаві факти про вигнання нацистських окупантів
- Війна для України почалася раніше, ніж у радянській традиції звикли рахувати. Німецьке вторгнення до СРСР у червні 1941 року часто ставало початком відліку війни в радянських підручниках. Однак Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу Німеччини на Польщу. Західноукраїнські землі тоді перебували у складі Польщі, тому українці також відчули наслідки перших бойових дій. Цей факт допомагає розглядати історію України в ширшому контексті війни 1939–1945 років.
- Вигнання окупантів не відбулося за один день. Наступ радянських військ на українських землях тривав від 1943 року до кінця 1944-го. Війська проходили через великі річки, степи, міста та гірські райони. Операції супроводжувалися запеклими боями й значними втратами. Тому 28 жовтня — це символічна пам’ятна дата, а не момент, коли всі бойові дії на території сучасної України одномоментно припинилися.
- Українці воювали на різних фронтах. Частина українців служила в Червоній армії, інші брали участь у підпіллі та визвольному русі. Українці також воювали в арміях союзників і долучалися до рухів опору в європейських країнах. Їхній досвід був різним, а політичні погляди не завжди збігалися. Проте всі ці історії є частиною українського виміру Другої світової війни.
- Після відступу нацистів переслідування не припинилися. Відновлення радянської влади супроводжувалося репресіями, депортаціями та боротьбою з українським національним рухом. У 1944 році радянська влада примусово виселила кримських татар із Криму. Багато людей загинули під час депортації та в перші роки заслання. Ці події є важливою частиною історії України після вигнання нацистських окупантів.
- Пам’ятна дата має офіційну назву, яка збереглася з 2009 року. Указ президента встановив День визволення України від фашистських загарбників, і саме так його називають в офіційному календарі. Водночас Український інститут національної пам’яті рекомендує сучасне формулювання — День вигнання нацистських окупантів з України. Це пов’язано з точністю історичних термінів і прагненням уникати радянських пропагандистських кліше.
Чому важливо пам’ятати про ці події
День 28 жовтня — це нагода згадати ціну, яку українці заплатили під час Другої світової війни. Війна забрала життя військових і цивільних, зруйнувала міста та села, розділила родини й залишила по собі травми на десятиліття. За кожною статистикою стоять люди, які втратили близьких, домівки або можливість повернутися до звичного життя.
Водночас ця дата нагадує, наскільки важливо точно говорити про минуле. Вигнання нацистських окупантів стало завершенням одного етапу війни на українських землях, але не принесло Україні незалежності. Після 1944 року країна залишалася в складі СРСР, а українці продовжували боротися за політичні та національні права. Незалежність Україна відновила 24 серпня 1991 року.
Пам’ять про Другу світову війну — це не лише покладання квітів і згадування дат. Це також робота з історичними джерелами, збереження сімейних архівів, вивчення досвіду різних груп населення та повага до всіх жертв війни. Розуміння минулого допомагає помічати, як пропаганда спотворює факти, і не дозволяти використовувати історію для виправдання насильства. Саме тому 28 жовтня залишається днем пам’яті, осмислення та вшанування людей, які пережили війну й боролися проти нацистської окупації.
