Людство має давню традицію розповідей про привидів та духів, яка простежується з давньої Месопотамії до сучасних літературних творів. Професорка Крістін Сіммондс-Мур з Університету Західної Джорджії зазначає, що багато людей стикаються з явищами, які вони вважають паранормальними, незважаючи на відсутність наукових пояснень.
Сіммондс-Мур пояснює, що під час зустрічі з паранормальними явищами в мозку можуть відбуватися різні процеси. Одним з можливих пояснень є гіпнагогічний стан, який виникає між сном і неспанням. У цей період межа між уявою та реальністю може розмиватися, що призводить до появи сонного паралічу — стану, коли тіло прокидається, але мозок залишається у сні.
Професор Кріса Френча з Голдсмітського коледжу зазначає, що під час сонного паралічу люди можуть відчувати присутність когось або чогось стороннього, навіть якщо нічого не бачать. Це може бути пов’язано з галюцинаціями, які виникають у цей момент.
Ще однією причиною паранормальних переживань може бути парейдолія — здатність бачити знайомі образи в хаотичних об’єктах. Професор Родні Шмальц з Університету Мак’юена зазначає, що у стресових ситуаціях люди більш схильні до таких сприйнять.
Дослідження також вказують на зв’язок між паранормальними явищами та психологічною рисою, відомою як транслімінальність. Люди з високими показниками цієї риси часто є творчими особистостями, які мають розвинену уяву.
Серед факторів, що можуть впливати на сприйняття паранормальних явищ, є й оточення. Наприклад, низьке освітлення або високі стелі можуть викликати тривогу. Інфразвук, який не сприймається свідомо, може також впливати на рівень стресу.
Дослідження показують, що людина може відчувати тривогу або думати, що помітила щось, і приписувати це надприродному. Фольклористка Дебора Гайд зазначає, що еволюційно ми були налаштовані на виживання, що могло призвести до схильності до сприйняття загроз у незрозумілих ситуаціях.
