Джерело: www.unian.ua
Різке зростання експорту брухту відбулося ще у 2021 році: тоді за рік було відвантажено 615,7 тис. т сировини, проти 35,8 тис. т у 2020-му році. Такий сплеск експорту був викликаний висхідною тенденцією в глобальній металургійній галузі після спаду в період COVID-19. Основним споживачем української сировини тоді стала Туреччина. Україна у 2021 році також збільшила виплавку сталі, і тоді різке збільшення відтоку критично важливої сировини викликало занепокоєння у металургів.
Влада, зі свого боку, встановила мито на експорт металобрухту у розмірі €180/т, щоб убезпечити вітчизняний металургійний ринок. Але ці мита не діють на ринок ЄС – для них, згідно з даними Access2Market, тариф встановлений на рівні 0%. І українські експортери вже розробили схеми, за якими брухт за документами прямує до ЄС, а в реальності – реекспортується до Туреччини та інших країн, що дозволяє уникнути сплати мита.
Наприклад, Польща у 2023 році спожила 160,6 тис. т брухту українського походження, а у 2024 році – 248,6 тис. т. При цьому, у 2023 році польські металурги скоротили виплавку сталі на 13,1%, а у 2024-му – збільшили на 10,1% р./р., до 7,1 млн т.
При цьому експорт брухту з Польщі, за даними Eurostat, у 2022 році складав 764,39 тис. т, а у 2023-му перевищив 1,29 млн т (+69,9% р./р.). Примітно, що саме з 2023 року поставки польського брухту до Туреччини відзначаються різким зростанням: від 176,74 тис. т у 2022-му, до 452,71 тис. т за 11 місяців 2024 року.
Таким чином, країни ЄС можуть використовуватись для реекспорту критично важливої сировини в обхід експортного мита та додаткових надходжень в бюджет України, резюмує GMK Center.
